Валерія
Свої враження про підготовчі курси, університет і життя в Чехії розповідає Валерія, студентка другого курсу Технічного університету Острави.
“В Чехію потрапила через свою нерішучість. Довго не могла визначитися зі спеціальністю, і ми звернулися до рекрутингової компанії. Пройшли профорієнтаційний тест та зупинилися на архітектурному напрямі й навчанні за кордоном. Нам рекомендували Антру, ви провели нам консультацію і так я потрапила до Чехії.
Підготовчий рік дав мені час, який точно потрібен, щоб адаптуватися в іншій країні, особливо таким домашнім дітям, як я. Завдяки школі, вчителям, кураторам, атмосфері та друзям, я змогла легше пережити тугу за домом. Ми жили разом, в одній резиденції та підтримували один одного, адже сумували однаково. Я вивчила чеську, адаптувалась, завела друзів і навчилася готувати)
Мені дуже сподобалося життя в Чеських Будейовицях, резиденція в центрі міста, все що побажаєш поруч – від закладів харчування та кіно до басейнів, спортзалів і ТЦ.
Зараз живу в Остраві, гуртожиток на краю міста, тут зовсім інша атмосфера.
Побут чеського студента дуже відрізняється від нашого, як на мене. Я дивлюся іноді відео в Tik-Tok і переконуюсь в цьому. Мені подобається мій гуртожиток загалом, він не новий, але у нас є спортзал, музична кімната з піаніно, навчальні кімнати на кількох поверхах, пральня, де студенти можуть розрахуватися айсіком. Житлові кімнати призначені максимум для 3 осіб, і я вважаю, це чудово.
Перший курс дався простіше, ніж другий, хоч здавалося – має бути навпаки. Він практично весь пройшов онлайн, а зараз доводиться знову вливатись в життя університету, починати знайомиться та спілкуватись. Яскраві події університету, окрім навчання, тут крутяться біля хокею. Також студенти нашого вишу активно святкують початок семестру, свято – Zahajovák.
Навчатися на моїй спеціальності (архітектура), ще й чеською складно. Після заваленого предмета до якого готувався довго та чесно опускаються руки, але внутрішня мотивація працює, адже я легких шляхів не шукаю.
Кожному потрібен час, щоб адаптуватися в закордонному університеті. Якщо не затягувати та складати сесію вчасно – то все не так складно. Завести друзів серед чехів поки не вдалося, але це тільки початок.
До 11 класу в мене були абсолютно звичайні одеські плани: навчання в одеському ВНЗ, чоловік моряк та таке інше. Водночас все різко змінилось і ось, я в Чехії вже 2 роки. Мене це так закрутило, що тепер я хочу пожити й в іншій країні кілька семестрів.
Я була також в захваті, коли познайомилася з компанією міжнародних студентів, які були разом на програмі. Планую ближче до 3 курсу скористатися найпопулярнішою програмою обміну – Erazmus+.
Бажаю майбутнім студентам тверезо оцінювати свої можливості, щоб життя після вступу не здалось пеклом. Адже правда, в Чехії можна вступити навіть до топового вишу, але навчатись в ньому більше семестру може далеко не кожен студент. Все можливо, потрібно тільки вірити в себе і розуміти, на що здатний”.
